я нишком йду.. з пристрастю за руку
вона мені як камінь на душі
вона вино! випила розлуку.
вона завела прямо у хащі.

А що я? страшно відпустити
брела я серцем по межі
я ж одинока гілочка калини!
але для нього зелені спориші

Я кровила, як під скальпелем Галена...
О, жива я, нене! Сказала я: «Ого!»..
Твоя гріховна, жебрачка, полонена —
Прозріла я в неволі мучання твого.